Властивості трав

М’ята -  підсилюють секрецію травних залоз, збуджують апетит, пригнічують процеси гниття й бродіння в травному каналі, посилюють жовчотворну функцію печінки і виділення жовчі у дванадцятипалу кишку. Показане при захворюваннях шлунково-кишкового тракту  і печінки, при нервовому збудженні, безсонні та різних невротичних станах. Потогінний, заспокійливий, судинорозширювальний засіб при стенокардії.

Липа -  активізуює виділення шлункового соку, збільшує секрецію і поліпшують відтік жовчі, виявляють протизапальну та м'яку заспокійливу дію. Настій з липового цвіту застосовують при гарячкових і простудних захворюваннях (грип, катар бронхів), запаленні нирок і сечового міхура та при підвищеному нервовому збудженні у хворих молодшого і похилого віку. В народній медицині липовий цвіт використовують при непритомності, головному болі, істерії та епілепсії, а також при кашлі, болях у шлунку й кишкових коліках.  

Звіробій - при хворобах травного тракту, зменшують спазми кишок та жовчних шляхів, нормалізують видільну функцію шлункових залоз, розширюють кровоносні судини, посилюють кровообіг, виявляють протизапальну дію на слизові оболонки травного тракту.

Кропива - має кровоспинні, сечогінні та загальнозміцнюючі властивості, виявляє слабку жовчогінну дію, нормалізують склад крові, зменшують кількість цукру в крові, виявляють протизапальну дію. Вітамінний зсіб, є ефективним засобом при атеросклерозі, залізодефіцитній анемії, холециститах, гастритах, виразковій, хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, розладах травлення, цукровому діабеті. Як сечогінний засіб препарати кропиви показані при нирковокам'яній хворобі, асциті, набряках і ревматизмі. 

Яблуко - чай із яблук  п'ють при сечокам'яній хворобі, подагрі, ревматизмі, кашлі, охриплості, катарі шлунка, колітах,  проти жару та горячки, загальньозміцнюючий засіб.

Груша - В народній медицині  використовують як в'яжучий засіб при розладах шлунка і кишечника, відвар сушених плодів вживають при кашлі, проносі, як жарознижувальний та протигарячковий засіб.

Слива - сушені сливи, виготовлені з них узвари виявляють ніжну послаблюючу дію й рекомендуються при запорах і атонії кишечника, особливо у дітей і в людей похилого віку, і для очищення кишечника при запальних його станах. Сливи позитивно впливають на печінку, поліпшують стан хворих на атеросклероз (сприяють виведенню з організму холестерину) і гіпертонію, прискорюють видалення з організму надлишків води і кухонної солі. Сливи сприяють виведенню з організму радіоактивних речовин. 

Родзинки - вони виявляють різносторонню дію на організм людини — загальнозміцнюючу, сечогінну, послабляючу і жовчогінну. При вживанні їх посилюється обмін речовин, підвищується апетит, поліпшується кровообіг і кровотворення, знижується кров'яний тиск, зменшується кислотність шлункового соку. Використання ягід ефективне при недокрів'ї, кахексії, виснаженні нервової системи, хронічних бронхітах, емфіземі легень, хворобах печінки, при спастичних і атонічних запорах, нефритах і нирковокам'яній хворобі та при геморої. Відвар сушених плодів п'ють для полегшення відхаркування.

Ожина - у народі добре відомі її в'яжучі, протизапальні, бактерицидні, потогінні й сечогінні властивості, здатність заспокійливо діяти на центральну нервову систему, зменшувати у хворих на цукровий діабет кількість цукру в крові.Настій із сушених плодів або листя визнають за корисний засіб при проносі, дизентерії й катарі шлунково-кишкового тракту, при гострих респіраторних захворюваннях і пневмонії, у випадку підвищеної нервової збудженості, особливо при істеричних припадках, патологічного клімаксу (часті приливи крові до голови, безсоння, неврастенія, невроз) та принефропатії.  У вигляді відвару його приймають усередину при діареї, дизентерії.

Рум'янок -  використовують як спазмолітичний засіб при захворюваннях травного каналу і печінки, спастичному і хронічному коліті, що супроводиться бродінням у кишках, анацидному гастриті та як жовчогінний засіб. У народній медицині, крім усіх вищезазначених випадків, цю рослину використовують від простуди (протизапальна і потогінна дія), у разі мігрені й безсоння (заспокійлива дія), при порушенні менструального циклу і як ефективний засіб при гельмінтозах, особливо у дітей.

Ромашка - препарати ромашки збільшують секреторну діяльність травних залоз, стимулюють жовчовиділення і збуджують апетит, знімають спазми органів черевної порожнини, зменшують утворення газів у кишечнику, виявляють протизапальну і антимікробну дію, заспокоюють свербіння, посилюють потовиділення, регулюють менструальну функцію, діють як протиалергічний засіб. Застосування ромашки найбільш ефективне при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, сечовивідних шляхів, які супроводжуються спазмами, при метеоризмі, захворюваннях печінки, особливо при жовчнокам'яній хворобі, при дитячих поносах, що супроводжуються болями, коліками і здуттям кишечника.

Бузина (цвіт) - Сечогінні властивості мають усі частини рослини; потогінні й протизапальні — кора, листя, квітки, плоди.  Квіткам, крім того, властива болетамувальна дія.  Настій квіток рекомендується науковою медициною як потогінний засіб при запаленні дихальних шляхів, грипі, бронхіті, ларингіті, захворюваннях нирок і сечового міхура, приневралгії. Квітки бузини входять до складу потогінних, пом'якшувальних і послаблюючих зборів.

Верба - відвар кори має анальгетичні, заспокійливі, протизапальні, жарознижуючі, потогінні, протималярійні, антисептичні, кровоспинні, ранозагоювальні, в'яжучі й протиглисні властивості. Його вживають при головному болю, невралгії, різних формах неврозу, ревматизмі, подагрі, простудних хворобах, малярії, нестравленні їжі у шлунку, запальних явищах у шлунку та кишках, жовтяниці, хворобах селезінки і печінки , проносах, запаленнях сечових шляхів, при гінекологічних та інфекційних хворобах, шлункових, кишкових, маткових та інших кровотечах. Природній аспірин.

Полуниця (суниця) -  плоди тамують спрагу, збуджують апетит, покращують травлення, виявляють сечогінну й жовчогінну дію, мають антимікробні, протизапальні й потогінні властивості.  Настій сушених плодів п'ють при авітамінозі С та інших авітамінозах, ниркових і печінкових каменях, подагрі, цукровому діабеті, гіпохромній анемії, гастриті, коліті, проносі у дітей, метрорагіїта простудних захворюваннях.